Мої батьки мали чотирикімнатну квартиру. Вони одразу сказали, що ми з братом Женею отримаємо квартиру навпіл. Чи зможемо її nродати і на ті гроші куnити собі окреме житло. Брат закінчив університет, коли нашій бабусі стало nогано і її не можна було залишати без нагляду. Тоді вона переїхала жити до нас, я ще навчалася у школі. А брат напросився переїхати жити в бабусину двушку. Поки він там жив, то встиг влаштувати пожежу. Але добре, що вогонь встигли згасити, Женя залишився без ушкоджень. А ось квартира була повністю зіпсована. Тоді батько поставив братові умову. Він зробить капітальний ремонт у квартирі бабусі і перепише двушку на нього, але тоді батьківська квартира дістанеться мені. Брат погодився.
Адже краще зараз мати своє власне житло, ніж чекати, коли йому в далекому майбутньому перепаде частка батьківської квартири. Коли батько зробив ремонт та вклав чималі гроші, то Женя із задоволенням переїхав. Він встиг одружитися і тут його життям керувала дружина. Вона стала обурюватися, мовляв, чому мені дістається чотирикімнатна квартира, а їм всього двушка. Пояснювання їй історії передачі квартири сто разів не дало якихось результатів. Тоді мені довелося взяти кре дит на машину і віддати машину Жені, щоб вони відстали, і ми розnлатилися на повну.
На той час я вже працювала і в мене з’явився наречений. За кілька років ми з чоловіком стали жити з моїми батьками. Але нещодавно їх не стало. І тут Женя вирішив, що йому з дружиною та двома дітьми настав час розширюватися. Він продав двушку і куnив квартиру в будівлі, що будується. Ще півроку до неї не можна поки що в’їжджати, йдуть роботи. Щоб не витрачати гроші на оренду квартири, Женя вирішив півроку зі своєю сім’єю пожити у мене, навіть не питаючи дозволу. Аргументував він так, що це й його квартира теж. Я втомилася йому доводити, що я повністю розnлатилася з ним, але йому мало.