Моя невістка вважає, що всім потрібно робити подарунки порівну, ну, або не робити зовсім. Я тільки недавно дізналася, що Алла рахує постійно, що я дарую і скільки це коштує, і якщо виходить різниця, лається з моїм сином. А з’ясувалося все виnадково. Був у лютому день народження Алли. Я їй куnила постільну білизну. Це досить позначилося на моїй кишені. Але мені хотілося їй зробити приємно. Вона в області живе, ми не так часто бачимося, але від носини начебто були хороші. Через два місяці був день народження сина, він після нього приїхав мене якось провідати без сім’ї.
Я йому в подарунок протягнула конверт з грошима.- Бери, синку, куnи собі все, що хочеш! – Мам, а скільки там? Коли я озвучила су му, син відмовився брати. – Це більше, ніж ти їй дарувала. Вона знову влаштує мені свар ку. У мене настрою немає це вислуховувати, краще не потрібно. Гроші я все-таки йому вручила, але його слова довго з моєї голови не виходили. Але ж я навіть не підозрювала, що Аллу таке зачіпає. Подумала трохи і вирішила особисто з нею поговорити. Подзвонила і спробувала порозумітися:
– Алла, ти зрозумій, в лютому і твій день народження, і день народження моєї сестри. А в цьому місяці тільки день народження Павла. У мене пенсія маленька, тому так вийшло, що подарунки за ціною різняться. – Якщо грошей немає, то нічого дарувати не потрібно, а не ставити різниця між родичами! Ви онукам від своєї дочки по три тисячі даруєте, А моїм дітям по дві. Хіба це справедливо? Я намагалася їй і це пояснити, але вона слухати не захотіла і просто трубку повісила. Тоді просто бабуся з боку її чоловіка подарувала три, мені не хотілося впасти в бруд обличчям…