Можливо , ви посмієтеся над моєю nроблемою, але я все ж таки нею поділюся. Після виходу на пенсію батьки мого чоловіка переїхали жити до села. Обидва цілком здорові, і щоб чимось зайняти себе, посадили город, влаштували теплицю і стали вирощувати овочі. Перші роки два у них нічого не зростало. Але немає нічого неможливого для людини з інтелектом. Вони вивчили всі тонкощі і врожай з’явився. Та ще який! З’їсти це відразу неможливо, тому свекруха підсіла на заготівлі. Тепер від її солінь, лечо та інших заготовок просто нікуди подітися.
Свекруха й раніше не вміла готувати і зараз не навчилася. Всі її овочі в банках мають дуже неприємний вигляд, та й смак залишає бажати кращого. Відмовитися від них одразу я не змогла, але розкуштувавши зрозуміла, що їсти ми це їсти не будемо. Огірки у неї не хрумтять, від виду помідорів навертаються сльо зи, лечо та інші салати свекруха робить жа хливо гострими, а капуста просто смердить. Я віддавала все своєму дядькові. Він жив один і йому було байдуже, що їсти. Але дядько переїхав до іншого міста і тепер ці банки буквально заполонили наш будинок .Я всіляко намагалася пояснити родичам, що нам їхні запаси не потрібні, що ми таке не їмо. Але все одно, щоразу вони відправляють ці чортові банки з сусідом по дачі.
Чи не змушувати ж мужика вести їх назад? Раніше, коли дядько ще не поїхав, я справно повертала банки. Тепер банки залишаються у нас. Хоч би це їх не навело на думку, що їхня праця не цінується. Я навіть готова відразу викидати це добро, але незручно перед чоловіком – це все ж таки його батьки. Чоловік радить складати все на балконі, на той виnадок, коли настануть лихоліття. Може тоді праця його батьків стане у нагоді. Але на балконі їх більше ставити нікуди. Як пояснити батькам, що їхні заготівлі стають для мене nроблемою ? Я розумію, що людям похилого віку теж потрібно чимось себе зайняти. Вони ж не вміють просто відпочивати, їм треба щось робити. От думаю, чим би їх таким захопити, щоби вони і від городу свого відмовилися, і банки перестали закручувати? Але поки що ніяк не придумаю.