Дана ситуація трапилася ще три роки тому, але говорити про неї почали пізно, після весілля мого брата, Альоші. Деякі родичі досі в неrативному ключі говорять про цей випадок, але ж у Альоші вже майже трирічна дочка є. Взагалі, у нас дуже багато родичів. У нас обох батьки наро дилися в багатодітних сім’ях, а потім у них самих діти з’явилися, і так по наростаючій. Особливо під час свят, в кімнаті зовсім не бувало вільного місця і повітря, але після мого повноліття я зрозуміла, що родинний зв’язок не робить цих людей моїми рідними, а з деякими я зараз навіть не розмовляю. Ось до чого я все це розповідаю.
Три роки тому мій брат одружився. Треба святкувати, здавалося б, але запросив він тільки найближчих людей. Обурення родичів неможливо описати словами. Але ж вони запрошували Альошу на всі їхні святкування, а він ось так на добро відповів. Вони так образилися, що прийняли рішення, більше не запрошувати мого брата ні на одне своє свято.
Особливо образилася наша тітка, халявщиця, яка сама приходила на всі свята, та ще й перед відходом забирала з собою їжу, щоб самій нічого вдома не готувати, їсти за чужий рахунок – її хобі і покликання. Братові не було особливо сумно від цього, він просто жив сам по собі, і на свята кликав тільки мене, батьків і найближчих друзів – своєї і сім’ї. Він працював в одній приватній компанії, але під час карантину в офіс особливо не походиш, тому наші батьки внесли свій невеликий фі нансовий внесок в поїздку на море-в медовий місяць для молодят. Після цього родичі почали називати його “бездарем” , який разом з невісткою, не менш халявщицей, сидів на шиї у батьків.