Цікаво, є люди, які теж були в подібній ситуації, бо мені здається, що в такому безвиході ніхто окрім мене виявитися не міг. Півроку тому мій хлопець зробив мені пропозицію. Я тоді ледь не знеnритомніла! Погодилася, звісно. Коли ми з сім’єю майбутнього чоловіка обговорювали майбутнє весілля місяць тому, його мати так, ненароком натякнула на те, що вони очікують, що я зміню прізвище після весілля. Просто така кумедна історія вийшла… Загалом моє прізвище – Романова. Я завжди пишалася своїм прізвищем.
Воно мені, ну, дуже подобається. Я б у житті не хотіла її змінити. Ви ще прізвище чоловіка не знаєте. Дізнавшись, ви точно підтримаєте мій погляд у всьому цьому. Мій чоловік – Михайло Баранов. Ну, я нічого проти цього прізвища не маю, просто мені якось Тетяна Романова подобається більше, ніж Таня Баранова. Я намагалася донести до родичів чоловіка, що я не налаштована на їхнє прізвище, але все без толку. Думаю, якщо для батьків чоловіка так важливо, щоб у нас було одне прізвище так, може, чоловік візьме моє прізвище, а не навпаки?!
Правда, я боюся це запропонувати чоловікові, думаю, він образиться, але його прізвище я приймати не збираюся. Краще кожен залишиться зі своїм прізвищем, якщо немає спільного рішення, а то з цим питанням без kонфліктів розібратися неможливо. Два тижні тому мені свекруха зателефонувала і сказала, мовляв, якщо я не збираюся брати прізвище її сина, то не буде весілля. Вона одразу повісила трубку, а я – ні. Я ще довго стояла з телефоном у руках і думала про все та ні про що. Знаєте, річ у тому, що я готова сказати: – Милий, вибач, але весілля не буде, як і Таньки Баранової.