Мама недавно приїжджала до мене додому і дуже образила мене своїми висловлюваннями. Вона сказала, що у нас не будинок, а гуртожиток якийсь. Можливо, вона має рацію, з боку видніше. Їй не подобається мій чоловік. Поки вона була в нас, то всі вуха мені здзижчала. -От приходить він щодня до ночі, де він весь цей час ходив? -Мамо, він в офісі працює. Закінчує пізно. Поки дістається вже ніч. -Так, де це бачено, щоби так пізно в офісі затримувалися. -Мам, це не державна установа, де працюють із 9 до 7. Тут все по-іншому.
-Та що по-іншому. Я його у вихідні вдома не бачу. -Мам, Він на рибалку їздить. Це його хобі. -Нещодавно, я його прямо з-під ціпка з дому з дітьми вигнала погуляти. Їй Богу, начебто з чужими дітьми відправила на прогулянку. Таку гримасу скорчив. -Мам, Тобі здалося. Він просто втомлюється на роботі. А дітей він виховує. -Так, бачила, як він виховує. Діти балувалися, галасували. Він їх вирішив провчити – у кут поставив; добре, що ременя не дав. -Мам, Ну не утрируй.
Льоша на таке не здатний. -Юль, На що він здатний? Він же вдома нічого не робить! На кухні дверцята від гарнітури який місяць зламані? Він як згадає, що за шуруповертом їхати до матері на інший кінець міста – одразу все переносить на інший тиждень. -Мам, Та все гаразд. Мені ця дверцята не заважає, я її навіть не відчиняю. -Звичайно, я її відкрила, вона мені трохи на голову не вnала. Мабуть, спеціально не робив – чекав. -Мам, та що ти таке кажеш. НЕ вигадуй.
-Юлю, Що тут вигадувати? Отже, живете як співмешканці. Ні пристрасті, ні kохання. Ти влаштувалася добре, він працює забезпечує тебе та дітей. Думаєш це і є щастя? -Мам, Мені з ним добре і спокійно. Я Льошу люблю. Іти від нього не збираюся. Та й куди я піду з двома дітьми? – Ти сиди, він сам від тебе піде незабаром. Не сім’я, а гуртожиток якийсь. Приходить, щоб поїсти та поспати. Ось із такою думкою мама поїхала від мене. Можливо, так і є. Але я Ліщу люблю, але те, що пристрасть згасла – правда.