Одного ранку чоловік Ганни, Марат, почав умовляти її відвідати його батьків разом, побоюючись, що його мати засмутиться через її відсутність. Незважаючи на його майже 30-річний вік, мати, як і раніше, ставилася до нього як до хлопчика, і в результаті Ганна неохоче погодилася супроводжувати його. Ганна не раз намагалася пояснити їхній розлад тим, що їхні характери не збігаються, хоча їй дуже хотілося висловити глибшу правду. Свекруха, Олена Степанівна, мала звичку щодня дзвонити по відеозв’язку, особливо коли не могла приїхати особисто.
На весіллі Олена сказала комусь з подруг, мовляв, рада, що її син нарешті одружився, нехай і з тією, кого вона вважала для нього не ідеальним варіантом. Ганна це все чула. Був і такий випадок: під час спонтанного візиту Олена не пустила Ганну до себе додому, наполягаючи на тому, що їй треба поговорити з сином наодинці. Ганна, розбита горем, просиділа на вулиці біля будинку майже дві години. Цей момент глибоко зачепив її, але вона продовжувала залишатися у шлюбі. Час минав, і напруга ставала дедалі нестерпнішою. Олена відкрито бажала, щоб Ганна пішла з їхньої родини і ніколи не підтримувала пару. Зрештою, Ганна вирішила піти. Зіткнувшись з Оленою, яка тепер не схвалювала розлучення і вимагала половину вартості купленої Маратом обручки, Ганна зрозуміла, що сперечатися марно.
Вона з сарказмом запропонувала повернути обручку повністю, зазначивши, що це все, що Марат встиг для неї купити. Розмірковуючи про минулий рік, Ганна намагалася зрозуміти, як вона взагалі погодилася вийти заміж за Марата, особливо з огляду на владний характер Олени, який виявився ще до весілля. Пізніше вона дізналася від колишньої однокласниці Віри, що та тепер заручена з Маратом. Віра, здавалося, не звертала уваги на минулі проблеми Марата у шлюбі та з оптимізмом дивилася на стосунки з ним та його мамою, незважаючи на застереження Ганни. Тепер уже розлучена і вільна від цього токсичного оточення, Ганна знайшла в цій ситуації абсурдний гумор, адже Віра продемонструвала їй ту саму обручку, яку Ганна колись повернула Олені – і навіть без змін у написі імен на звороті.