Я й уявити не могла, що наша сім’я, яка здавалася майже ідеальною, зіткнеться з таким потрясінням. Мої батьки, які одружилися молодими і незабаром після цього народили мене, жили в коханні та повазі. 13 років по тому вони з радістю прийняли мою сестру Соню. Через роки мій власний шлюб закінчився катастрофічно, і мені довелося повернутися до батьківського будинку з дитиною.
Вони надали мені величезну підтримку у цей непростий час. Однак через рік наш світ похитнувся, коли моя мати оголосила, що йде до іншого чоловіка, що було зовсім не в її характері. Вона пішла того ж дня, залишивши мого батька з Сонею, якій було всього 10 років, а також мене та мою дитину. Наша сім’я насилу змирилася з її відходом, відчуваючи себе зрадженими. Навіть наша бабуся стала на бік моєї матері, розірвавши з нами всі стосунки. Я намагалася зрозуміти її, але Соня відчувала себе глибоко враженою і відмовлялася від будь-яких контактів із нею. З роками багато що змінилося. Я знову вийшла заміж і народила ще одну дитину, а Соня переїхала до столиці на навчання.
Мій батько залишився сам, хоч ми і підтримували з ним тісний зв’язок. Нещодавно з-за кордону повернулася моя мати, покинута своїм партнером і без гроша в кишені. Вона розраховувала знову влитися у наше життя і повернутися до ролі дружини та матері – ніби нічого не сталося. Батько, можливо, все ще мав до неї почуття, тому зберігав мовчання з цього приводу. Однак ми з Сонею були налаштовані рішуче: для нас мати перестала існувати того дня, коли поїхала. Зараз бабуся стверджує, що ми неправі, відкидаючи матір і не побоюючись відплати долі. Будучи матір’ю, я розумію, як важливо поважати батьків, але дуже сумніваюся, що моя мати заслужила на повагу. Я знаходжусь у протиріччі і не знаю, як ми з Сонею повинні ставитися до нашої матері зараз?