Гарік виріс у люблячому, затишному будинку. Його батько був інженером, а також батьки мали невеликий магазин. Вони не були багатими, але жили в достатку. Гарік відучився, одружився, і йому пощастило, що його дружина мала квартиру. Вони вели приємний спосіб життя, відвідували клуби та їздили у подорожі, які частково фінансуються його батьками. Коли у Гаріка народилася дитина, життя різко змінилося. Спочатку Гарік з радістю прийняв батьківство, але в міру того, як дитина зростала, росли і обов’язки, і витрати, наприклад, заміна зламаних іграшок.
Життя Гаріка, колись наповнене вечірками та подорожами, стало рутинним і фінансово напруженим. Він жадав нових гаджетів та модних речей, що призводило до сварок удома. Змучений, Гарік скаржився: “Сім’я тягне мене вниз, одні обов’язки, ніякої радості”. “Якщо тобі не подобається, йди”, – відповіла його дружина і зрештою подала на розлучення. Тим часом батьки Гаріка продали своє майно і переїхали до передмістя, живучи скромно, займаючись садівництвом та розведенням курей.
Після розлучення Гарік, перебуваючи у скрутному становищі, переїхав до них. На його подив, вони переконували його помиритися з дружиною, але Гарік, прагнучи іншого життя, поїхав до міста. Життя в місті виявилося складнішим, ніж Гарік очікував. Борючись з орендною платою, аліментами та відсутністю соціального життя, він ображався на батьків за те, що вони забезпечують його лише сільськогосподарською продукцією. Остаточного удару було завдано, коли його батьки, маючи обмежений бюджет, щедро готували онука до школи, підтримуючи колишню дружину Гаріка. Гарік відчував себе зрадженим, не розуміючи, чому його батьки допомагають його колишній дружині та дитині, коли він сам бореться за своє місце під сонцем.