Я зіткнулася з ситуацією, якою не можу ні з ким поділитися. Я не хочу зайвий раз хвилювати батьків чи обтяжувати друзів. Ми з чоловіком разом уже три роки, нам обом по 26 років, і ми бездітні. Наші графіки майже не перетинаються: я працюю з дев’яти до п’яти, а він – за змінами, і ми часто не бачимо один одного по кілька днів! Нещодавно я знайшла роботу, де платять удвічі більше, ніж йому, причому у сфері, яка мені подобається.
Ми завжди об’єднували наші фінанси, особливо у важкі часи. Тоді нас виручало кохання. Однак після моєї нової роботи він почав обурюватись і огризатися: “Тепер ти заробляєш гроші! Ми живемо на твої доходи! Ти в будинку чоловік!” Я ніколи не надавала великого значення тому, хто скільки заробляє, але його зауваження зачіпають, бо гроші для мене не важливі. Його ставлення просочилося і в інші сфери. Якщо я готую, він критикує, що можна було б зробити краще. Якщо я прибираю, він каже, що це неправильно. Якщо я ходжу магазинами, значить, я купую не те, що потрібно.
Його постійна критика з дрібниць виснажує мене. Сьогоднішній ранок був особливо важким. У нього був вихідний, і я намагалася бути бадьорою, але він проігнорував мій “добрий ранок” і огризнувся на мою пропозицію зварити каву. Розчарувавшись, я нарешті дала йому відсіч: “Або ти навчишся поважати мене і контролювати себе, або нам доведеться розлучитися найближчим часом”. Раніше він пишався мною, завжди ділився нашим щастям з друзями. Тепер я боюся йти додому, знаючи, що це призведе до нових сварок та сліз. Я все ще глибоко кохаю його, але якщо нічого не зміниться, боюся, що розлучення може стати нашим єдиним виходом.