Весілля було в самому розпалі, гості розсілися навколо святкового столу, коли до нашого двору в’їхала машина. З неї вийшов гарний чоловік – я насилу дізналася в ньому Андрія, мого колишнього чоловіка. Ми не бачилися кілька років, він був відсутній у нашому житті, у тому числі й у житті нашої дочки, тому його поява стала ще більш несподіваною. Коли Андрій наблизився, музика припинилася, і в натовпі запанувала тиша. Він підійшов до молодят, вручив їм ключі від квартири і сказав тост, настільки ідеальний, що до нього нічого не залишалося додати:
“Діти, ви знайшли один одного у цьому величезному світі. Бережіть те, що у вас є, шукайте розуміння і дійте з кохання. Її легко втратити, якщо вдалося знайти”. Запросивши його приєднатись, наша дочка посадила Андрія за стіл. Він пробув там недовго, а потім вислизнув так само непомітно, як і з’явився. Його раптове повернення змусило мене замислитись. Я не могла перестати міркувати про те, де він був і що з ним стало, але побачила, що він перетворився на вишуканого джентльмена. Я згадала наше весілля. Я дуже любила Андрія, готова заради нього на все. Наш розрив пройшов тихо, без зрад і сварок, але ми не намагалися налагодити стосунки, коли могли.
Після багатьох років, коли я виховувала доньку на самоті і працювала за кордоном, щоб фінансувати її весілля, я дізналася, що Андрій процвітав після розлучення, відкривши успішний бізнес. Здивована і водночас заінтригована його поверненням, я попросила нашу дочку знову запросити його в гості. На мій подив, Андрій погодився. Коли ми сиділи разом, я нарешті запитала: “Чому ти так легко відмовився від нас?” “Тому що ти образила мене і не вибачилася”, – відповів він, зізнавшись, що навіть не може згадати, чим саме я його образила. Я теж не могла згадати; емоції молодості часто затуманювали мій розум. “Пробач мені, будь ласка”, – щиро запропонувала я. Це вибачення все змінило. Андрій більше не йшов, і ми возз’єдналися. Виявляється, просте “вибач” дійсно може змінити життя. Давайте вибирати слова, які зцілюють, а не ранять.