Мені 32 роки, я в розлученні вже 4 місяці. Я була заміжня 8 років – 7 з них я думала про те, щоб розлучитися. Спочатку мені було шкода його, але потім я почала шкодувати себе. Я не красуня, і я не маю приголомшливої фігури — хто б захотів мене, та ще й розлучену? Але через 7 років я зрозуміла, що шкодувати себе безглуздо – і подала на розлучення. Саме тоді я усвідомила, яким прекрасним може бути життя, і навіть помітила, що багато гарних чоловіків виявляють до мене інтерес.
Приблизно місяць тому один молодик почав приділяти мені більше уваги, ніж інші. Будучи досвідченою, я обережно вступаю в нові відносини. Нещодавно ми зі старим знайомим розмовляли, і він запропонував зустрітися за чашкою чаю. Я вагалася… Ми планували зустрітися о 9-й вечора біля мого будинку, але за півгодини зателефонувала моя найкраща подруга: їй потрібна була допомога з евакуатором її машини. Вона не знала про мої плани, тому я скасувала побачення, щоб допомогти їй. Після вирішення питання ми з моїм знайомим перенесли зустріч.
Опинившись перед вибором між уроками англійської та зустріччю з ним, я вирішила пропустити урок. І, як не дивно, лише за 10 хвилин до нашої перенесеної зустрічі він скасував її через непередбачені обставини. Я вирішила, що третьої спроби не буде. Адже все було іронічно: я вирішила піти проти своїх принципів, але, здавалося, цьому не судилося збутися. Проте все ще є той самий юнак, який продовжує виявляти інтерес, не давлячи на мене, просто залишаючись поряд по 8 годин на день. Я вперше за довгий час знову відчуваю себе жінкою.