Коли мій чоловік почав сильно набирати вагу, я запропонувала йому ранкові пробіжки, але він був занадто лінивий для цього. Я знала, що він схильний до повноти, як і його батьки, і все ж таки сподівалася, що він зміниться заради мене. Наші конфлікти почалися, коли я почала готувати легші страви і додавати більше салатів до наших вечерь.
Він був обурений, бо звик їсти великі, ситні страви, подібні до тих, що готувала його мати, які часто були заправлені майонезом – навіть макарони з картоплею. Коли я сиділа за їхнім столом і їла таку їжу, мене аж нудило. Минулого літа наша поїздка на море обернулася неприємностями. Здалеку, на пляжі, він нагадував літню жінку з надмірною вагою. Після того, як я висловила йому претензії щодо його зовнішності, він відмовився плавати або бігати підтюпцем – і наша відпустка закінчилася в тиші.
Незважаючи ні на що, я не збиралася кидати його, але, на мій подив, через місяць він зібрав речі і поїхав. Я припустила, що він поїхав до батьків і скоро повернеться, охолонувши, але натомість він подав на розлучення, повідомивши, що у нього вагітна коханка. Я була вражена тим, що попри свою зовнішність він знайшов когось. Мене лише спантеличує, що деякі жінки так відчайдушно прагнуть вийти заміж, що не звертають уваги на те, з ким вони.