Коли ми з чоловіком розписалися, то почали думати про те, як нам тепер жити разом. І в мене, і в нього були свої накопичення. Але цього було мало для квартири, тому ми ще велику суму зайняли у батьків чоловіка та змогли взяти однушку. Було дуже простенько, без ремонту, зате своя квартира. Власними силами ми намагалися зробити ремонт, трохи пофарбували, змінили шпалери, купили по дрібниці щось для затишку. Бракувало нам для щастя гарних штор. На якийсь час ми повісили якусь тюль, але це було дуже негарно, але робити нічого, наш бюджет був дуже обмежений. Але наближався мій день народження. Чоловік запитав, що ж я хочу отримати як подарунок.
Я сказала, що вже придивилася такі гарні штори, вони б ідеально підійшли нам до кімнати. Чоловік навіть посміявся, що на день народження прошу щось для квартири, а не для себе. Але мої вибрані штори були дуже дорогі. Чоловік все ж таки купив, що я хотіла, а ще влаштував сюрприз у ресторані. Увечері ми хотіли повісити штори, але вони не підходили за розміром до нашого вікна. І тут мама повідомила, що наша племінниця Зіна швачка, краще їй віддати, вона все акуратно зробить.
Мама раніше теж розповідала про Зіну, що вона живе одна з дитиною, чоловік від неї пішов, їй зараз важко. Я подзвонила Зіні, а вона мені ціну так загнула, але мені було соромно відмовлятися, я все ж таки погодилася, хоча розуміла, що в іншому ательє вийшло б дешевше. Більше того, через два дні Зіна зателефонувала і попросила додати ще грошей, бо вона щось для штор купувала. Це було обурливо. Все ж таки Зіна добре зробила свою роботу, але вийшло все дуже дорого. Я розповіла про це мамі. Але мама була повністю на боці Зіни, сказала, що вона мати-одиначка, їй зараз гроші потрібніші, ніж мені. Але й у мене з чоловіком не так багато накопичень. Мені було образливо. Натомість мій настрій підняла свекруха. Вона купила схожі штори, але для кухні. Тепер удома стало так красиво та затишно. Все ж таки як приємно, що поруч є люди, які можуть так підтримати і підняти настрій.