Аліна Микитівна поверталася додому весела та задоволена. У її сумках лежали свинячі ніжки, два кілограми картоплі, банка солоних огірків, ковбаса та пара пляшок вина. Вона з нетерпінням чекала наступного дня, щоб відсвяткувати свій день народження у колі старих друзів, передчуваючи жваву та приємну зустріч. Під час прогулянки Аліна поринула у роздуми, плануючи меню вечора і розмірковуючи, чи потрібен десерт. Але ця мирна задумливість була раптово порушена, коли чоловік незграбно спробував схопитися за край її куртки. Спочатку не зважаючи на його присутність, Аліна продовжувала йти, доки не зрозуміла, що відбувається щось недобре.
А потім вона різко зупинилася, відчувши легкий поштовх у спину. Чоловік невеликого зросту заявив про свій намір пограбувати її, хоч і не так упевнено, як це заведено в таких випадках. Аліна, подумавши кілька секунд, вирішила не піддаватися. Грабіжник намагався вчепитися в неї, навіть зробив спробу вдарити її по голові, але тільки торкнулося волосся Аліни. Миттєво зреагувавши, Аліна вмілим маневром схопила незнайомця та перекинула його через плече. Той приземлився біля її ніг, а коли спробував заповзти, вона наказала йому зупинитись. Грабіжник, усвідомивши своє становище, забарився, перш ніж зробити другу помилку – спробувати втекти.
Аліна, вже бавлячись тим, що відбувається, кинула в нього свинячу ніжку, коли він намагався втекти, збивши його з ніг. Жінка підійшла до невдахи і простягла йому сумку, попросивши допомогти їй. Поки вони йшли, чоловік насилу тягнув сумку, шкодуючи про своє рішення пограбувати Аліну. Врешті-решт вони дійшли до відділення поліції, і грабіжник з полегшенням виявив, що тепер він у безпеці. Охоронець на вході, дізнавшись в Аліні майора Сечіну, шанобливо віддав честь. Коли жінка попрямувала до будинку, охоронець поспівчував грабіжнику, зазначивши, що йому ще пощастило зустріти майора Сечіну у гарному настрої. Адже все могло закінчитись і гірше.