Валентина прибула до лікарні у призначений час для огляду та взяла картку з реєстратури, перш ніж пройти на другий поверх. Підійшовши до дванадцятого кабінету, вона помітила, що всі стільці зайняті людьми похилого віку. Біля вікна стояв чоловік, притулившись до підвіконня, і Валентина сором’язливо запитала, чи всі вони стоять у черзі до дванадцятого кабінету. Одна з жінок відповіла, мовляв, так, і що Валентина має йти за чоловіком біля вікна. Валентина показала свій квиток, але люди пояснили, що у всіх були талони. Тут втрутився сивий дідусь і хрипучим голосом повідомив, що всі чекають фахівця, який вже спізнюється. Валентина помітила, що чоловік біля вікна виглядав молодшим і спокійнішим за інших, і запитала, чи є у нього квиток.
Той відповів, що так, але його прийом був ще о 9:30 ранку. Валентина висловила обурення з приводу системи талонів, якщо всі й досі стоять у довгій черзі. Дідусь сказав їй, що система недосконала, і вони можуть або зачекати або заплатити за приватний медогляд. Валентина вагалася, чекати чи піти, але чоловік біля вікна наздогнав її, коли вона обрала другий варіант. Він запропонував їй прогулятися і Валентина погодилася. Чоловік сказав їй, що фахівця завжди важко побачити, і запропонував натомість піти до пункту оплати. Після огляду вони йшли разом і вирішили трохи прогулятись замість того, щоб сісти на автобус. Чоловік пояснив, що він колишній художник і розповів їй про клуб, який у них був при Будинку культури.
Валентина відхилила його запрошення приєднатися до них, але чоловік наполіг, щоб вона прийшла. Він розповів їй, що закохався у найкрасивішу дівчину на своєму курсі, але втратив її через свої мистецькі мрії. Він створив клуб для таких, як він, щоб відчувати себе менш самотнім та запросив Валентину приєднатися до них. Валентина знову відмовилася, але не могла викинути чоловічого голосу з голови. Вона з нетерпінням чекала на їхні наступні прогулянки та довгі розмови, адже вона щоразу дізнавалася про свого доброго друга щось нове. Несподівано В’ячеслав перестав з’являтися, і Валентина занепокоїлася. Вона пішла до нього і дізналася, що його не стало. Після відходу В’ячеслава у Валентини знову виникли проблеми зі здоров’ям, і вона повернулася до дванадцятого кабінету. Того дня все повторилося, але вона вирішила не чекати і пішла, почувши за спиною нерівні кроки. Вона відчула, що В’ячеслав іде разом з нею.