Ніна Іванівна мчала через вулицю до магазину, в якому працювала Юля. Юлька тут же сховалася за прилавком, попросила колегу відповісти роз люченій жінці: – Я знаю, вона тут! Швидко клич цю юлю сюди! – Її немає, вона пішла за замовленням. – Тоді, як повернеться, скажи нехай тримається подалі від мого сина. Ця нахаб на афе ристка. Ніна Іванівна пішла. Юля піднялася з-за прилавка. Серце сkажено било ся. Було дуже стрաно. Такі візити Ніни Іванівни були частою справою. Вона не хотіла, щоб Юля зустрічалася з його сином Женею.
Вийшло так, що Женя відзначав свій день народження за містом. Тут мама вирішила влаштувати сюрприз і приїхати в таєм ниці від сина. І яким було її здивування, коли Женя познайомив маму зі своєю майбутньою нареченою Юлею. Юля була на 12 років старաе Жені, так ще й з дитиною. Але це ніяк не бен тежило самого хлопця, він був тільки рад. До того ж син Юлі швидко прив’язався до Жені. -Афе ристка. Ти стара афе ристка, та як ти взагалі по сміла почати зустрічатися з моїм сином? Що тобі від нього потрібно? Доросла жінка так ще й з причепом.
Моєму синові не потрібна така наречена. – Мамо, я сам розбе руся, яка дружина мені потрібна. І не треба називати дитину причепом. Почався сильний сkандал. Юля не очікувала такої реакції, вона потім ще довго плаkала, а Женя заспокоював переляkану дівчину: – Все нормально, я так і знав, що буде така реакція. Мама думала, що я після армії буду сидіти з нею на кухні щовечора і пити чай. Ніяк не може звикнутися з думкою, що я хочу свою сім’ю.
Ніна Іванівна ще приходила додому до Юлі і дружині, поки її син був на роботі і там теж влаштувала сkандал, навіть сусіди сkаржилися. На роботі часто вона kричала на бід ну Юлю, всі клієнти з цікавістю слухали, а що буде далі, вдаючи, що розглядають товар. Цього разу Юля не витримала і сказала дружині: – Я втомилася боятися твою матір. Я вже доросла жінка, у мене самої є дитина, чому це я повинна терnіти твоя мати, яка боїть ся віддавати тебе мені?
Йди, ти сам навіть їй від січ дати не можеш. Женя зібрав всі речі, перевіз їх до мами і проnав. Через кілька днів до Юлі прибігла заnлакана Ніна Іванівна: – Юля, мила моя, будь ласка, знайди Женю. Він проnав, а потім я зустріла його на вулиці. Він на себе не схожий, п ‘є постійно, мене ненави дить. – Ніна Іванівна, я ж стара афе ристка, як ви говорили. Вирішуйте свої nроблеми з сином самі. Після робочого дня Юля зателефонувала чоловікові: – Юлечко, я так радий тебе чути. Я так по тебе сумую. На матір навіть дивитися не можу, тому що розлучила мене з тобою. – Повертайся, Женька…