Я припустилася помилки, запросивши свою матір жити з нами в нашому нещодавно купленому будинку за містом. Моя мати завжди мала важкий характер, а після виходу на пенсію жити з нею стало просто нестерпно. Вона постійно влаштовує мені сцени та скаржиться на все поспіль. Мої батьки розлучилися, коли ми з братом ще навчалися у школі, і батько залишив нам свою двокімнатну квартиру.
Мій брат виріс і поїхав працювати за кордон. Я вийшла заміж за хлопця, коли мені було 28 років, а мій брат прийшов на весілля і сказав, що збирається одружитися з іноземкою, і незабаром так і зробив. Моя мати розплакалася і сказала, що ми кидаємо її, прирікаючи на самотню старість. Вона тільки скаржиться і ніколи не радіє моїм успіхам, ось скільки я пам’ятаю себе. Тому я побоялася сказати їй, що мій чоловік будує для нас будинок у цьому районі, а я влаштувалася на роботу до місцевої лікарні та намагалася не думати про істериків мами.
Коли ми добудували будинок та зробили ремонт, чоловіка підвищили на посаді, а я була у декретній відпустці. Ми запросили мою маму приїхати і допомогти мені з дитиною, але вона тільки й робила, що скаржилася та критикувала мого чоловіка. Мама постійно вигадує собі проблеми зі здоров’ям і всім розповідає, як їй гірко жити з нами, хоча ми йдемо їй на великі поступки. Поведінка моєї матері створює нам проблеми, а її подруги та родичі критикують нас за те, що ми “так з нею чинимо”. Моєму чоловікові це не подобається, і я це відчуваю, але він нічого не каже. Я вже не знаю, що робити, слово честі.