Коли я тільки вийшла заміж, у мене були не дуже добрі стосунки зі свекрухою. Вона давала мені поради, які я вважала непотрібними, і тоді я їх не цінувала. Згодом я зрозуміла, що вона просто намагалася навчити мене тому, чого навчилася за довгі роки. Незважаючи на наші розбіжності, я завжди ставилася до неї з великою повагою та любов’ю. Вона часто відвідувала нас із сумками, повними домашніх смаколиків, і я завжди цінувала її турботу.
Коли моя свекруха захворіла і потребувала догляду, ми з чоловіком відразу ж поїхали до неї. Ми дізналися, що його молодша сестра, яка повинна була доглядати їх матір, не могла цього робити, оскільки працювала в Італії. Не роздумуючи, я терміново взяла відпустку на роботі і поїхала доглядати за свекрухою. Я їхала до неї в лікарню як на роботу, а потім була з нею і вдома. Дочка ж до свекрухи не приїхала і навіть не спромоглася подзвонити їй. Коли здоров’я свекрухи покращало, вона вирішила передати право власності на свій будинок нам із чоловіком.
Проте її дочка заперечувала, говорячи, що будинок має належати їй. Я була здивована таким ставленням золовки, тим більше, що вона навіть не приїхала подбати про власну матір. На мій погляд, свекруха прийняла правильне рішення, віддавши нам будинок. За ці роки я багато чому навчилася у своєї свекрухи і тепер вважаю її своєю другою матір’ю. Ми з чоловіком одружені вже 35 років, і я жодного разу не пошкодувала, що вийшла заміж за нього. Величезний успіх і щастя мати поруч таку мудру і турботливу свекруху, як у мене.