Я заміжня 14 років, у нас двоє синів. Ми жили у квартирі, яка належала моїм батькам. Коли не стало мами, батько залишив мені маленьку двокімнатну квартиру, якої не вистачило б для нашої родини, що росте. Загалом ми почали збирати на новий будинок, а мама і сестра чоловіка в цьому питанні нам дуже «доnомогли».
Золовка завжди сkаржилася на своє життя і на те, наскільки вона нещасна, адже перший чоловік її покинув, а другий, якийсь дивак, залишив їй кімнату в гуртожитку після роз лучення. Мати мого чоловіка жила у старій квартирі. У квартирі все було так nогано, що ремонтувати її просто не було сенсу. Спочатку ми погодилися взяти до себе маму чоловіка, але потім чоловік запропонував куnити мамі будинок за наші гроші та nродати її квартиру майже за безцінь, на що я неохоче погодилася, адже подітися мені не було куди.
На жа ль, я не припускала, що свекруха стане одноосібною господаркою квартири, і вона відразу заговорила про те, щоб подарувати квартиру, в якій ми жили, своїй дочці та онуці, не зважаючи на нас. Мій чоловік не хотів засмучувати свою матір, тому не став із нею сперечатися з цього приводу. Я вирішила поговорити зі свекрухою про ситуацію. Я пояснила, що її дочка нічого не вкладала у квартиру, а куnила її за наші гроші. Свекруха заплакала і сказала, що її дочка теж чогось заслужила. Я намагалася її зрозуміти, але в мене було відчуття, що вона все одно віддасть квартиру доньці. Золовка вже збирається переїхати до матері, і я почуваюся в цій ситуації наче в пастці. Не можу повірити, що моя свекруха вчинила б із нами так після всього, що ми для неї зробили.