Я родом із сім’ї, в якій, крім мене, ріс і молодший брат Олег, молодший за мене на чотирнадцять років. Як результат, я була його нянею, і наші батьки потурали йому в усьому. Однак, коли мені виповнилося вісімнадцять, я переїхала вчитися в інше місто, а потім знайшла роботу, винайняла квартиру, завела сім’ю з чоловіком і двома доньками. Я не часто відвідувала своїх батьків, в основному на свята, і ми в основному розмовляли по телефону.
Моя мама завжди казала, що у них все гаразд. Але коли ми одного разу приїхали в гості, на нас чекав сюрприз. Олег мав дружину, і вони жили в квартирі моїх батьків. Вони запрошували друзів і поводилися так, ніби це житло належало їм. Мої батьки розповіли мені, що Олега виключили з університету півроку тому, і він вирішив жити своїм життям на власних умовах.
Він привів свою дівчину жити до них три місяці тому – і того ж дня одружився з нею. Мій чоловік запропонував нам виселити їх із квартири, але моя мама почала nлакати, кажучи, що Олег ще молодий. Я була обурена, тому що пішла з дому у вісімнадцять років і дбала про себе сама, тоді як Олегу було вже 23 – і він створив сім’ю. Їм треба було думати про своє майбутнє, а не покладатися на щедрість батьків. Ми вирішили відкласти розмову до наступного візиту, але мої батьки не могли більше спостерігати за поведінкою Олега. Нам потрібно було щось робити із ситуацією.