Зітхнувши з почуттям задоволення, Марія присіла відпочити на дерев’яне крісло. Вона любить поратися на дачі. Тут вона забуває про неприємності та бі ди. Вона розмовляє з рослинами, вона справді впевнена, що вони її чують. Сусіди приходять і дивуються. Наче і земля однакова і насіння однакове. А в них чомусь так не росте. Марія на дачі мешкає все літо. Давно мріяла разом із чоловіком жити на дачі. Ігор збудував гарний будинок, можна було навіть взимку жити. У квартирі влітку їй не сидиться, хочеться на волю. Нудно їй і самотньо у квартирі.
Чотири роки тому поховала чоловіка, різко ослаб, не минуло й року, як не стало його. Як перенесла втрату чоловіка, це вона не може пояснити, перший тиждень майже не пам’ятає, як у тумані. Добре поряд був син Артем. Швидко приїхав, узяв відпустку і був із матір’ю десять днів. Він знав, що їй потрібна буде доnомога. Коли Артем поїхав, вона відчула свою самотність. Доопрацювавши до пенсії, Марія пішла на відпочинок. Втомилася працювати, та й куди тепер їй одній, гроші з чоловіком вони назбирали, і кошти в неї є. Тож тепер спокійно живе на дачі та вирощує врожай.
А найбільше має квітв. Любить їх, доглядає, всі приходять і милуються красою, особливо, коли розквітають троянди. Їй багато не потрібно одній, іноді просто так роздає свої кабачки, гарбузи та огірки знайомим, колишнім колегам. Сусідка її дивується: – Марічко, ти чому роздаєш просто так, продавай, хоч трохи, та й заробиш грошей. – Ой, з мене продавчиня ніяка, я не вмію nродавати. Нещодавно вона зустріла Іллю. Вона йому дуже сподобалася. Вперше вона вирішила хоч комусь відкрити своє серце. За два дні Ілля з величезним букетом троянд зустрічав Марію на вокзалі. Обидва були раді і не помічаючи оточуючих, довго стояли обнявшись і ніяк не могли відірватися один від одного. – Ну ось і все, ти вдома, Маріє! Поїхали, я думаю, що тобі сподобається у мене! І будемо жити ми щасливо! Життя nродовжується.