Не стало Миколи – глави великої родини. Дітей у них із дружиною Інною було аж шість. Не стало його раптово, ніхто й не чекав. Ще й на пенсію вийти не встиг. Та й заповіт не залишив. Жили вони у квартирі Миколи. Вона до нього перейшла, як старшому із синів. У його дружини Інни теж була квартира і теж батьківська, майже поряд. Її вони здавали у найм. Так і мешкали. Микола працював, а Інна, хоч уже й на пенсії, перший рік, але також ще працювала. Про квартири всі діти знали.
Одна тата, друга материна. Після того, як батька не стало, вирішили діти з матір’ю поговорити, і вирішити питання спадщини . Квартира батькові дісталася у сnадок. Квартира була у центрі, ціна була гарною. Старший син Сергій вирішив, що все має належати йому. Він старший. Завжди так було! Батько також отримав квартиру, як старший син. Але з ним ніхто не погодився. Мати вони взагалі вмовили відмовитися від своєї частки. У неї є квартира. Навіщо їй та частка? А їм усім дуже потрібні гроші!
Має заощадження. Не в банку, а вдома у скриньці. Вони завжди відкладали з Миколою, дітей та онуків на свята подарунками балували. Микола не хотів змінювати обстановку. Як усе лишилося від його батьків, так і було. А їй давно хотілося нові меблі та все інше. Відмовилася вона від частки і одразу вирішила переїхати до своєї квартири. Повідомила орендарів. Інна зібрала речі, посуд, побутову техніку, які купували разом із Миколою. Дрібниці різні, які були дорогі їй. Дітей навіть про доnомогу не попросила. Переїхала з квартири чоловіка та змінила прописку. Щоб не було свароk між дітьми, вона вирішила відмовитись від цієї частки.