Олег та Надія були одружені вже років сім. У них була маленька донька Світлана. Жили вони утрьох у трикімнатній квартирі. В одній спальні чоловік та дружина, в іншій – донька. Нещодавно батькові Олега поставили важкий діаrноз, і Олег наполягав, що треба йому переїхати жити з ними, щоб його доглядати. А Надія чинила опір. Не хотілося їй старого в хату пускати. Не хотіла, щоб дід кімнату для гостей займав. А якщо її батьки чи сестра приїдуть у гості, де ж вони спатимуть? Не в їхній спальні?
Але Олег просив дружину дати притулок старому. Зараз його батькові справді потрібен догляд, а колись може знадобитися доnомога і батькам Надії, не залишати ж їх у бі ді? І потім у старого була своя квартира та гарна nенсія. Поки старий житиме з ними, вони квартиру здаватимуть і отримуватимуть гарну виручку. Надія зрозуміла, що чоловік таки має рацію, і погодилася з рішенням Олега. Нехай поки що поживе з ними. Зайва коnійка у будинку їм не завадить. Світлана дуже зра діла тому, що дідусь житиме з ними. Вона дуже любила його.
Іван Сергійович не хотів утискати дітей, але йому справді було погано і було важко справлятися одному. Надія приготувала обід до приходу свекра. Поки всі обідали Надія пішла застелити свекру ліжко. Світлана попросилася доnомогти. Надія знайшла старе простирадло, яке було зовсім зношене. Вона навіть хотіла використати її на ганчірки, але зараз вирішила постелити свекру . Олег навіть образився на дружину. А дружина сказала, що старій людині ні до чого нові речі. Дід жив у сина, нікого не обтяжував, жив тихо, з онукою проводив багато часу. А якось, коли Надія хотіла викинути старе простирадло свекра, бо там уже дірочки величезні утворилися, Свєта її зупинила. – А ти сховай у комірчину, не викидай. Коли ви з татом будете старими, я цим простирадлом вам диван застелю. Для чого вам нове?