Це був звичайнісінький день, тому Олег ніяк не міг повірити, що дружина говорить серйозно. Адже нічого не віщувало біди! -Олег, нам потрібно роз лучитися. Я завтра ввечері зайду, щоб забрати речі, – Спокійно сказала Люба, а потім повернулася і вийшла. Чоловікові тільки й лишилося, що розгублено дивитись вслід.
І що на неї найшло? З чого вона раптом вирішила все зруйнувати? Весь наступний день Олег провів у похмурих роздумах. Коли наступного дня ввечері він повернувся додому, Люба в короткому халатику збирала свої речі у величезний рюкзак. Олег став умовляти її схаменутися, але жінка була налаштована як ніколи серйозно. -Ось воно як! У звичайний час вічно на всі боки дивишся, а зараз, коли зрозумів, що мене справді можеш втра тити, тебе ніжні почуття накрили? Який збіг!
А раніше ти про це не думав? Незабаром і свекруха прийшла і стала вмовляти невістку одуматися, але Люба була дуже рішуче налаштована. Чаша її терпіння переповнилася. Вона багато років слухала настанови свекрухи, що Олег одумається. Вона завжди сподівалася, що він зрозуміє цін ність сім’ї! І що зрештою? На неї чекало велике розчарування. На жаль, люди не змінюються. Вона подала на ро залучення і ніколи не шkодувала про свій вчинок.