Дружина мене покинула, коли нашому синові було лише три роки. Вона була молодша за мене на вісім років і заявила, що не нагулялася. Взагалі вона хотіла і нашого сина забрати, але мої батьки не дозволили. Вони були впевнені, що такій дівчині не можна довірити дитину. Так Мишко залишився зі мною, батьки доnомагали мені його виховувати. Коли він виріс, ми всіляко його підтримували у вступі до університету.
Я особистим життям обзаводиться не поспішав, але вірив, що рано чи пізно свою людину зустріну. Так і сталося. Нещодавно познайомився з дуже гарною жінкою Ольгою. Вона добра і поступлива, ми планували незабаром з’їхатися, але несподівано з’явилася моя kолишня дружина.
До сорока років вона так нічого й не досягла, і залишилася сама, згадавши, що я живу в трикімнатній квартирі і досить добре заробляю, вирішила мене повернути. З цією метою почала підлизуватися до сина. І Мишко її пробачив і вірить їй! Він різко змінив думку і став виступати kатегорично проти Ольги, хоче, щоб я дав шанс його матері. Сваритись із сином зовсім не хотілося б, але ситуація не залишає іншого виходу. Що ви зробили б на моєму місці?