Павло довго думав про нову співробітницю Олену. Вона була такою гарною, з нею було так весело та цікаво. Олена манила його постійно, а ще так довго дивилася йому у очі. Павло вирішив, що варто покликати її на побачення. Тільки його турбувала одна думка – він був одружений. З дружиною Ольгою вони разом 7 років, мають 4-річну доньку. Як же несправедливо він чинить стосовно Олі, вона його кохана жінка. Але Олена така гарна. Чому він має відмовляти собі у справжньому щасті? Коли він ще зустріне таку жінку, за ради якої захочеться гори перевернути? А Олена була саме такою.
Павло твердо вирішив, що варто з нею повечеряти. Олена погодилася, і ввечері вони сиділи у ресторані. Вони багато розмовляли, смачно повечеряли. Зрештою вирішили, що поїдуть до Олени додому. На виході Павло випадково зустрівся очима з якоюсь жінкою. То була Ольга. Ні, такого не може бути, що вона тут забула? У неї був такий холодний погляд, у якому було написано все, промайнули всі їхні щасливі роки життя. Ольга все бачила, вона зрозуміла. Коли Павло доїхав до квартири Олени, то сказав, що вони поспішили. Потрібно ще все обміркувати, тим паче знайомі вони нещодавно.
Олена знизала плечима, і вони розійшлися. Павло повертався до себе додому, він уже уявив, як Ольга зібрала його речі. Куди йому йти з валізами? Може, в готель? Але див но, валіз у під’їзді не було. Ольга весело зустріла чоловіка, накрила вечерю. Вони поїли, побалакали. Ольга нічого не сказала про вечір. Отже, то була не вона, Павло просто обізнався. Напевно, жінка була схожа на Ольгу. Спокійно Павло пішов дивитись телевізор. А Ольга залишилася прибирати посуд. Вона думала про Павла. Сьогодні увечері Ольга була на зустрічі зі своїм колегою, між ними пробіrла іскра. І у ресторані вона виnадково побачила Павла. Але якщо чоловік їй нічого не сказав про ресторан, то це був не він. Вона просто обізналася. Ольга вирішила, що зустрітися зі своїм колегою за тиждень, тільки вже в іншому ресторані. А Павло вирішив покликати Олену на друге побачення, теж за тиждень. І звичайно, в інший ресторан.