– Ну не можеш знайти собі хлопця у реалі, знайди у мережі! – порадила подруга. І Ніна наважилася. Завела сторінку на сайті знайомств. І відразу отримала три повідомлення. Вибрала того, хто натякав на серйозні стосунkи і між ними почалося листування. Сергій виявився серйозним співрозмовником. Інтелектуалом, який міг підтримати розмову і про мистецтво, і життєві ситуації. Нині дуже подобалося спілкування з ним. Одне трохи бентежило дівчину – хлопець ніяк не хотів запросити її на побачення. Ніна вже й натякала, навіть відкрито говорила, але… Запрошення все не отримувала, і не отримувала. Спілкування з листуванням у них тривало вже півроку, і терпець Ніни скінчився. “Нам потрібно зустрітися!”, написала вона. “Так. Давно час”, відповів він. Зустріч призначили того ж дня. О шостій вечора, у кафе “Колобок”. “Я сидітиму за столиком біля вікна”, – написав Сергій. У п’ять хвилин сьомого Ніна увійшла до кафе, одразу побачила Сергія, що сидів біля вікна з похмурим виглядом.
– Вітання! Це я! – Підійшла вона до його столика. Хлопець підвівся. – А це я! – І відсунув стілець, доnомагаючи дівчині сісти. Підкликавши офіціантку зробив замовлення: каву, тістечка і два келихи ігристого. – Щоб відзначити знайомство, – пояснив він Ніні. На відміну від листування, живе спілкування проходило дуже весело. Вони не обговорювали серйозних, незрозумілих тем. Але весело балакали. Ніна давно так не сміялася. А хлопець так і сипав анекдотами. Вони були зачаровані один одним. Яке чудово, що зустріч нарешті відбулася! – Сергійко, ти просто диво, такий гарний.
Ти мені подарував безліч позитивних емоцій! – Будь ласка! Тільки чому “Сергійко”, мене Макс звуть, – здивувався хлопець. – Ну ти ж сам мені Сергієм представився у листуванні на сайті знайомств? – Своєю чергою здивувалася Ніна. – На якому сайті?! У якому листуванні?! – хлопець розумів, що нічого не розуміє. – Так. Ти що, приколюєшся? – Витріщилася Ніна. – У жодному разі. Навіщо мені з тебе жартувати? – Але ти сам призначив зустріч тут, у цьому кафе, о шостій вечора, столик біля вікна. – Розумієш, я один. Не виходить мені знайомитися з дівчатами. А тут друг сказав, щоб зайшов у це кафе, сів біля вікна і дочекався своєї долі. Ось я й прийшов, сів. А тут ти прийшла. І я справді зустрів свою долю. Потім подивився на приголомшену дівчину і спитав: – А як тебе звати? І тут вони розреготалися. А в іншому кінці зали сидів Сергій і тішився за друга.