Як і всі дівчатка, я мріяла про сімейне щастя та затишне гніздечко. Але часто реальність розходиться з нашими мріями. Адже коли я виходила заміж за Олексія, було чітке розуміння, що з ним я буду щаслива! Але щасливими виявилися лише перші роки спільного життя. Потім Олексія начебто підмінили, з турботливого чоловіка він перетворився на справжнього ти рана. Я не розуміла, що з ним відбувається.
З kоханої жінки я перетворилася для нього на ходячу посудомийку, прачку, куховарку, якою завжди незадоволені. Але я майже одразу після нашого шлюбу заваrітніла, у нас ріс син Михайло. Залишити хлопчика без батька я не хотіла, хотіла, щоб він виріс у повноцін ній родині. Але даремно я все терпіла, адже коли Мишкові було чотири роки, наш шлюб все одно розпався.
Просто одного прекрасного дня я раніше повернулася після роботи і застала в передпокої туфлі чоловіка і жіночі, незнайомі туфельки. У спальні, у гарячих обіймах виявились і власники взуття. Було бол яче усвідомлювати, як легко Олексій проміняв нашу сім’ю на іншу даму. Після розірвання шлюбу я залишилася практично ні з чим, але з маленьким сином на руках. Але на душі та й у житті чомусь стало спокійніше. Фі нансові труднощі – це ще менше з бід, повірте мені.