Микола все ніяк не міг натішитися на свою дружину. Оля була справжньою красунею. У неї були виразні очі і гарна постать, до того ж вона була молодша за нього на десять років. Чоловік розумів, що з такими зовнішніми даними вона могла вибрати в чоловіки собі будь-кого, він пишався, що Оля обрала саме його. Жили вони мирно та тихо. Дружина була ідеальною господаркою, вона навіть із роботою все встигала завжди. Але після підвищення стала приходити додому пізно.
Це Миколу трохи бентежило, але він ставився з розумінням. Та тільки став йому найкращий друг намовляти: -Слухай, а й моя Соня стала пізніше приходити, перед тим як до кох анця пішла. Ти акуратніше будь, Оля жінка видна, відвести її у тебе можуть. Вона красуня та ще, її і на молодших чоловіків може потягнути! Слова товариша сильно зачепили Миколу та поселили в його душі сумніви.
Він став не рвовим, прискіпливим, скрізь шукав докази зради. Оля не розуміла, що відбувається. Чоловік доводив її якимись дивними питаннями, не дозволяв вийти до подруг, думаючи, що та до кох анця йде. У результаті Оля втомилася від такого ставлення та подала на ро злучення. Друг потім втішав Миколу: -Точно зра джувала, не сумуй, всі баби такі!