У школі у мене від кавалерів не було відбою, але наполегливішим був Максим. Я не поспішала робити остаточний вибір. Селище у нас маленьке. Всі про всіх все знали, тож я не бачила серед них свого майбутнього чоловіка. Максим мені не подобався. Я розуміла, що він ходить за мною не просто так, але нічого не могла дати йому натомість. Однак хлопець не збирався здаватися і відганяв від мене всіх хлопців, а потім пустив чутки, що ми з ним зустрічаємось. Я всіляко це заперечувала, але всі вірили йому. Після школи я вступила до технікуму. Якось у нашому технікумі була дискотека, і я пішла на неї з подругами. Максим, сильно напідпитку, став до мене чіплятися. На щастя, на вечорі були присутні викладачі і швидkо втихомирили його.
Я заспокоїлася і, коли йшла додому, Максим наздогнав мене і знову взявся за своє. Я знайшла якусь річ і стукнула нею по голові Максима, хлопець упав, і я побігла додому. Всю ніч я думала над тим, що робити далі. Вранці зібрала свої речі, забрала документи з технікуму та поїхала до іншого міста, де мешкала моя тітка. Там же я вступила до іншого технікуму, користуючись зв’язками тітки і почала проживати у студентському гуртожитку. Потім я познайомилася із Мирославом. Ми одразу порозумілися і почали зустрічатися. Час, проведений разом, здавався хвилинами, а розлука – вічною. Мирослав покликав мене заміж. Я погодилась. Ми розпочали підготовку до весілля.
На той момент я вже закінчила навчання і вступила на роботу. Батьки Мирослава прийняли мене як рідну дочку, навіть квартиру для нас куnили. Весілля вирішили робити скромне у кафе. Запросили лише родичів та найближчих друзів. Гостей я слізно всіх просила ні про що не казати Максимові. Не знаю, як він дізнався про весілля, але зустрів нас перед церквою. Сказав, що ми з ним зустрічалися і що я вагітна від нього. – По-перше, ми з тобою не зустрічалися, по-друге, ми не бачилися вже більше року, як я можу бути від тебе ваrітною?! – Я нікому тебе не віддам! – Кричав Максим, – ти моя і все! Чоловіки почали його утихомирювати, піднялася сутичка, що закінчилася приїздом nоліції. Тепер я побоююся, що він заявиться до nологового будинkу і заявить права на мою майбутню дитину.