Галина Степанівна вважає себе дуже доброю. Всі довкола підступні негідники, а сама вона свята невин ність. Ось і зараз, дізнавшись про те, що син потрапив до ліkарні, вона примчала з села до міста, впевнена, що це невістка довела сина до ліkарняного ліжка і намагається відновити справедливість. – Це ти довела мого сина до ліkарні! – кричала вона на невістку. – Збирай свої речі і забирайся з цього будинку! А то nоліцію викличу! Те, що квартира належить Марині, Галина Петрівна якось не враховувала. Марина, щоб не сkандалити, просто пішла до своєї кімнати. – Бабуся, чому кричиш? – Запитав п’ятнадцятирічний Антон. – Онуче, – мало не зі сльозами на очах, стала голосити Галина Петрівна, – твоя мати батька твого до ліkарні відправила, мене хоче зжити зі світу, а потім і тебе позбудеться.
– Охолонь, бабусю. Мама ні татові, ні тобі зла не бажає, – спокійно сказав Антон. – Це все марення твоєї хво рої фантазії. – Це тебе мати так зі старшими навчила розмовляти! – одразу ж заздріла Галина Петрівна, – ось подзвоню батькові, розповім, як ти з бабусею говориш… І вона схопилася за телефон. – Синку, вижени дружину з дому! З нею неможливо жити! – заверещала стара в телефон. – Мамо, заспокойся. Мені з нею жити, а не тобі. Вибач, не можу більше говорити, – сказав їй син, і вимкнув зв’язок. – Отак, ростиш дітей, ночами не спиш, а вони тебе ні у що не ставлять.
Напевно, мріють про той день, коли мене не стане, – обурювалася Галина Петрівна, знову набираючи номер сина. Марина, за ради kоханого чоловіка, готова була терпіти присутність свекрухи у своїй оселі. Антон теж сам міг за себе постояти. Але турбувати хво рого чоловіка – таке Марина дозволити не могла. Вона вибігла зі своєї кімнати, вихопила телефон у свекрухи. – Так, мамо. Швиденько зібрала речі і поїхала з моєї квартири! – Я до сина приїхала! Ти не маєш права виганяти мене! – Це моя квартира! І я вижену будь-кого, хто йтиме поперек мене. Телефон свій отримаєш завтра, коли сядеш у таксі… Тепер Галина Петрівна всьому селі розповідає, що невістка її з дому вигнала, і ні син, ні онук за неї не заступилися. Односельці, знаючи сkандальну вдачу старої, схвалюють вчинок Марини.