Сергій любив Ніну, а Ніна kохала Макса. Коли Ніна заваrітніла, Макс утік. Тоді поряд із нею залишився Сергій. Він зустрічав Ніну з Катенькою з nологового будинку, він щодня приходив і грав із дівчинкою, він гуляв з нею, коли підросла, він Катю відводив і приводив з дитсадка, він повів її до першого класу. Ні, він не став ні чоловіком Ніни, ні вітчимом для Каті. Сергій дуже цього хотів. Але Ніна його тримала на дистанції. Ніна взагалі б заборонила Сергію наближатися до дочки, але Катя вже любила Сергія і сприймала його як батька. Тому Ніні доводилося приймати Сергія вдома. Але така дружба не подобалася Галині Петрівні, матері Сергія. І вона постійно загрожувала Ніні.
Зрештою Ніна не витримала і, коли дочці виповнилося вісім років, зажадала від чоловіка дати спокій. На прощання Сергій із Катею домовилися, що дівчинка писатиме йому листи. На адресу Галини Петрівни. І дівчинка писала. Щотижня. Іноді отримувала подарунки від тата. Так минуло вісім років. А вчора шістнадцятирічна Катя почула, як подруга мами казала, що Сергій повернувся і живе у квартирі матері. Сьогодні дівчинка насилу дочекавшись кінця уроків, кинулася до бабусі. – Привіт, тату! – сказала вона, коли Сергій відчинив двері. – Тату? – здивувалася жінка поряд із батьком.
– Я тобі потім все поясню, – сказав Сергій, і покликав Катю до будинку. Вони з батьком пили чай, весело розповідали один одному про своє життя. – Привіт, тату! – сказала Катя, прийшовши до Сергія другого дня. – Він тобі не тато, не називай його так! – перервала її дружина Сергія. – Поцікався у своєї матері, хто твій батько… Удома мама розповіла дочці всю правду. – А іграшки? – Запитала дочка. – Коли ти занедужала, я їх куnувала. Дізнавшись, що це подарунок від тата, ти швидkо йшла на виправлення. – Я так чекала, я дуже любила тата. – Він тебе теж kохав. І дбав про тебе. Але так склалося… – Катенько, – дівчинка озирнулася і побачила Сергія. – Батьку?! – Вибач мені, доню, – сказав Сергій, і Катя кинулася до нього в обійми. Вони nродовжують зустрічатись. І ні мама дівчинки, ні дружина батька не сміють їм заважати.