Аліна вийшла з деkрету три місяця назад, і весь цей час живе як на вулканы. Дитина у них навесні перенесла серйозну оnерацію, та лікар наполегливо рекомендувала хоча б в цьому навчальному року хлопчика в сад не вести: хворіти і застуджуватися малюкові конче небажано. Але з декрету виходити Аліні було потрібно, в том числі і по матеріальним міркуванням: у них з чоловіком іпотека, і грошей, чесно кажучи, впритул. – У цьому – то і проблема! – пояснює Аліна. – Було б з грошима нормально, найняли б справжню няню, вона б робила так, як потрібно нам, без всяких викрутасів. Ніс свій скрізь не совала б, порад не давала, не вчила б жити. Але няні в останній час зна хабніли! Менше ніж за сорок тисяч за повний день з дитиною трьох років ніхто йти не хоче… Ну а мені тоді нема сенсу працювати – щоб всю зарnлату няні віддавати. До того ж мамі начебто як важко жити на одну пенсію, вона рвалася сидіти з Кирилом, щоб, у тому числі, ще і підзаробити… Ні, Аліна знала, що з мамою буде непросто, але що так не просто – не передбачала. – Приходить сидіти з дитиною – ну, здавалося б, і сиди! – сkаржиться на матір Аліна.
– Навіщо ти лізеш по шафам, кутах, скрізь суєш свій ніс, речі прибираєш, все переставляєш?… Так ще адже сама як дитина, набідокурить і не зізнається! «Я не брала, я не чіпала, не знаю, де, я взагалі не підходила!» Ну як так-то, річ сама піти не могла! Або ось ще приклад: на днях Аліна прибігла з роботи, відпустила маму, стала готувати вечерю чоловікові. – Включаю газову плиту, а вона не включається! Я вже і так, і так. Усе перевірила. Газ відкритий, розетка електророзпалювання працює, плита не включається. Мамі набрала: – Ти чіпала плиту? – Вона, як завжди – ні, не чіпала, взагалі не підходила! А що? Я кажу, не працює плита. Вона – ну, може Кирило там якусь кнопочку натиснув? Нормально вона стежить за дитиною, так? Гаразд, я ще раз спробувала включити, та ще раз… У результаті плюнула, чоловікові подзвонила, кажу, куnи курку гриль по дорозі, плита не працює.
Чоловік увечері приїхав, теж подивився всі розетки, а потім зняв пальник і зазирнув всередину – а там все залито водою! І під іншими пальниками теж. Висушили цю воду, плита запрацювала нормально. Мамі дзвоню, говорю, мамо, ти мила плиту? Вона – так, а що? Блін, ну не можна було відразу сказати, що чи? Навіщо ти, говорю, взагалі її чіпала, що за необхідність була? Мати знову в сльози, звісно. Чому ти так зі мною розмовляєш, я тобі не прислуга, більше до вас не прийду, з дитиною сидіти не буду! І ось сидимо, чекаємо вранці – прийде або не прийде … А на минулого тижні мати і зовсім вчудила – зажадала надбавки грошей. – Поговорила з нянями на майданчику, вони їй сказали, скільки отримують, і наша мати тепер в образі: виявляється, їй круто не доплачують за онука! Вона працює не менше ТИХ нянь, а то так навіть і більше, адже ще і лізе наводити порядки по шафам і мити плиту. І заломила нам ціну! Як ніби не знає нашої ситуації … Так ще і заявила – сусідці – пенсіонерці просто так син гроші дає, не змушує сидіти ні з якими дітьми, а ви мене за свої п’ятнадцять тисяч експлуатуєте в хвіст і в гриву! Ну, пробач, мамо, я не син твоєї сусідки. Чоловік Аліни був двома руками за те, щоб дружина виходила на роботу, але тут і він сказав – вистачить, мовляв, звільняйся! Сиди з Кирилом сама. Краще сидіти на хлібі і воді, ніж слухати ці нескінченні докори і голосіння.