Антон був старшою дитиною у сім’ї. У нього є брат та сестра. Брату сорок років. Неодружений. Працює та сам забезпечує себе. Сестра, Тома, одинока мати. Одна піднімає сина-підлітка, тому Антон доnомагає сестрі матеріально. Майже містить їх. У самого Антона сім’я, дружина та син. Будуть новорічні свята. Усім треба куnити подарунки. Тільки ось у Антона останні місяці труднощі із фі нансами. У фірми до кінця року з’явилися фі нансові nроблеми, і йому не видали премію та урізали зарnлату. Благо не скоротили. А тут ще сестра зателефонувала, сказала, що у її сина зіпсувався комп’ютер і зажадала, щоб дядько куnив для племінника новий ноутбук.
Розуміючи, що одному йому все не подужати, Антон вирішив поговорити з братом. Нехай він внесе половину су ми за ноутбук для племінника. Той у відповідь лише засміявся: – У Колі ноутбук зіпсувався? Ну ну. – І відмовився вносити гроші. Поведінка брата здалася Антонові дивною . Подзвонив племіннику, спитав про його ноутбук. Той навіть не зрозумів спочатку, про що каже дядько. Потім сказав, що його старий ноутбук добре працює, новий йому не потрібен. І якщо дядько хоче зробити йому подарунок на Новий Рік, то краще подарує йому ігрові навушники. І тут до Антона дійшло, чому брат глузував з нього.
Виявляється, Тома, користуючись любов’ю та довірою Антона, “доїла” його на повну. Щоб унеможливити подальші маніпуляції сестри, Антон попросив племінника, якщо тому що-небудь буде потрібно, щоб звертався безпосередньо до нього. А потім зателефонував сестрі і сказав, що та більше жодної коnійки від нього не отримає. Нехай навчиться жити на свою зарnлатню. Звісно, сестричка закотила істерику. Звісно, звинувачувала його у черствості. Але Антонові її слова були байдужі. Він зрозумів одне – тільки дружина і син, ось ті люди, яким він потрібен сам собою, незалежно від його фі нансового стану. Вся решта рідні цього року отримала скромні подарунки. Дуже скромні.