-Мамо, Саші потрібен батько! – казала щоразу Катя, коли збиралася вкотре до клубу та на побачення. Олена Петрівна зітхала, доньку відпускала, але весь час думала, що хлопчикові також потрібна мати. Її єдина дочка Катя наро дила у 18 років від свого однокурсника, який відразу ж відмовився від відповідальності за цю подію, адже просто не був готовий до такої відповідальності. Катя від дитини позбутися не змогла, адже пізно виявила вагітність, довелося наро дити.
Дочка не збиралася залишатися самотньою матір’ю і не втрачала надії знайти гідного чоловіка. Тільки вона не розуміла, що гідні чоловіки у клубах не водяться. Найбільше Олені Петрівні було шкода маленького хлопчика, який дуже сумував, коли мати на довго йшла. Вона розуміла, що її єдиний онук не вартий такого відношення.
Через рік Каті таки вдалося знайти чоловіка, той абсолютно відмовився приймати її дитину, запрошував з собою до Італії. Катерина довго не думала, лишила сина на матір, а сама поїхала. Залишившись одна з маленьким хлопчиком, жінка все частіше почала розмірковувати про те, що втра тила у вихованні дочки. Найбільше хвилює те, що хлопчик росте і потрібно забезпечити йому освіту, а вона вже стара й грошей не має. Що їй робити у такій ситуації?