Марина з Андрієм познайомились у магазині. Він одразу звернув увагу на симпатичну продавчиню. Дівчина також не залишилася байдужою до хлопця з темним, вугілля волоссям та веселими очима. Через кілька місяців Андрій зробив Марині пропозицію, яку вона без роздумів прийняла. Потім вона познайомила нареченого з мамою. Молодята вирішили поїхати на заробітки на Північ, щоб зібрати гроші на весілля. Вони були впевнені, що весілля має бути таким, щоб запам’яталося на все життя: з рестораном, лімузином, шикарною білою сукнею.
На це знадобляться чималі гроші. Мати пропонувала молодим просто розписатися та посидіти у вузькому колі. Але зять стояв на своєму. А Марина не стала заперечувати коханому. За два тижні після цієї розмови рідні проводжали їх на заробітки. Після приїзду молодики зняли квартиру. Андрій одразу ж почав працювати на буровій вежі, а Марина змогла влаштуватися у кафе продавцем. Якось , прийшовши з роботи додому, Марина застала там похмурого Андрія, який збирає речі. Згодом коханий повідомив, що йому написала колишня дружина. У них зах ворів син. Він сказав Марині, що не може її взяти з собою. Андрій поїхав, а дівчина залишилася працювати у кафе. Якось господиня кафе Ірина Іванівна покликала Марину до себе в кабінет і запропонувала її познайомити зі своїм сином. Дім Ірини Іванівни був величезний і від розкоші дівчина навіть дар мови втратила. Раптом Марина почула тупіт ніг, а потім з’явився дорослий чоловік з блідим обличчям, з білими бровами та віями.
У нього була лиса голова, вкрита пучками білястого волосся. – Синку, тобі дівчина подобається? – Так! — хлопець енергійно почав кивати головою. Потім господиня попросила Катерину Петрівну забрати Сашка і дати йому зас покійливе . З бічних дверей вийшла жінка у віці, яка й забрала Сашу за собою. – Марино ти, напевно, помітила, що мій син відрізняється від решти людей. Я хочу, щоб ти одружилася з ним і народила мені онука. Дівчина важко підібрала слова і відмовилася. – Ти більше у мене не працюєш, завтра прийдеш отримаєш розрахункові. Грошей Марині важко вистачило на квиток додому. І вона зареклася, що більше не покине рідне селище.