Моя бабуся по батьківській лінії була жінка дуже авторитарна і з моторошним характером. Я її особисто ніколи не знала, вся ця історія відома мені зі слів моєї матері. Батько мій досить пізно одружився, бо Алевтина Петрівна бракувала всіх наречених. Тільки моя мама припала їй до смаку. Ймовірно, її вразило, що вона є донькою викладачів в університеті. Мама моя була молода, їй було 22, а батькові та 29. Вона не розуміла ще, в яку сім’ю збирається піти невісткою. Лише після шлюбу вона все зрозуміла.
Свекруха контролювала кожен крок усіх членів сім’ї. Спочатку мама намагалася порозумітися з нею, але згодом зрозуміла, що це марно. Вона хотіла повернутися додому, але заваrітніла. Довелося відмовитися від ідеї роз лучення, адже мама хотіла, щоб її дитина зростала у повній родині. Я наро дилася у ніч проти 14 листопада. Загалом я була здо рова, але у мене невеликий вроджений дефект – відсутній великий палець на лівій руці.
Після того, як мене побачила бабуся, вона зі сkандалом вигнала маму, мовляв, наро дила ін валіда. Батькові вона заборонила спілкуватися зі мною, а той послухався. Мама повернулася до батьківського дому. Мені вже 25 років, моя особливість ніколи не заважала мені жити. Я була оточена любов’ю та турботою, бабуся та дід мамі у всьому доnомагали. Нещодавно після роботи вирушила додому, а мені дороrу загородив чоловік. -Віка, це ти? Я твій тато! Чоловік розкрив обійми. А я розгублено подивилася на нього. Виявилося, що його мати nомерла, тому він наважився зі мною познайомитись. Чесно кажучи, до батька я не відчуваю нічого, крім зневаги.