Кілька років тому моя донька Оксана оголосила, що зібралася заміж. Спочатку я була рада цієї новини, але коли дізналася, ким будуть мої свати – то миттєво стривожилася. Ми прості люди, які все життя прожили в селі, мали город і господарство. Незважаючи на це, Оксана завжди відрізнялася вишуканими манерами та говорила, що обов’язково виб’ється у люди.
З цією метою вона вступила до універу, після навчання не повернулася до села. Стала незабаром зустрічатися з Тарасом – єдиним сином баrатих батьків. Коли Оксана сказала, що зять із батьками приїдуть знайомитись, я просто не знала, куди подітися, бо боя лася зганьбитися. Але мої майбутні свати виявилися досить приємними людьми. Одразу оголосили, що гроші – не головне.
Все, що їх цікавить, – це щастя молодих. Діти одружилися, ми зіграли гарне весілля, яке сnлатили батьки нареченого. Потім молодята взяли в іnотеку двійку, зараз обоє працюють, справно nлатять відсотки. Зі свахою ми стали кращими подругами. Вона часто приїжджає до нас у гості, ми ходимо до лісу за грибами. Я навчила її варити свій фірмовий грибний суп. Даремно я турбувалася. Все у нас склалося добре.