Взагалі, цей день мав стати особливим для нашої родини, адже я вперше у своєму житті привела додому хлопця, щоб познайомити з батьками. Ми з мамою весь день напередодні цієї події простояли на кухні, щоб приготувати багато смачних страв. До приходу Михайла стіл уже був накритий. Батьки у мене легкі на підйом та веселі люди. Я знала, що вони добре приймуть Юрія.
І ось він сів за стіл, і на його обличчі одразу з’явився незадоволений вираз обличчя. Батько намагався показати йому, що ситуація комфортна, почав намагатися завести розмову, але Юра відповідав однозначно. Зрозумівши, що з ним діалогу не вийде, тато та мама почали розповідати веселі історії зі свого життя. Раз у раз Юра кидав у мій бік невдоволений погляд. Я не витри мала, підсіла ближче і тихо запитала: -Все в порядку? Щось трапилося?
Відповів він досить голосно. -Марино, я ж тобі казав, що не люблю домашню їжу, яка приготована не моєю мамою! Я ж казав, що треба було зустрітись у ресторані. І ці порожні розмови ще… Я почервоніла від со рому. Батьки розгубилися. У цей момент я зрозуміла, що Юра справжнє хамло, з ним у нас нічого не вийде. Він підвівся з-за столу. -Чекаю тебе на вулиці. Я прихопила куртку і вийшла, щоб повідомити, що між нами все скінчено