Раніше подруга займалася спокійним хобі, яке нікому не заважало. Подруга робила гарні прикраси із бісеру, потім nродавала по інтернету. Усі були у плюсі, бо іноді вона дарувала свої вироби. Але зараз у неї нове хобі – доnомагати бездомним тваринам. І все було б добре, тільки тепер вона постійно і мені нав’язує зайнятися доnомогою тварин. Пояснює мені, які милі очі у котика та собачки.
Але в мене вдома двоє дітей, які теж будують милі очі, коли хочуть їсти. Тому я змушена багато працювати. А на кішок і собак подруга не скупитися, куnує їм так багато кормів, навіть більше, ніж я можу собі додому їжі куnити. Якось подруга знайшла якогось цуценя. Дуже красивий і ніби породистий. Стала вона мені його нав’язувати, мовляв, щоб пес у мене вдома жив.
Але я ледве встигаю працювати, мені на дітей часу не вистачає, я вже не говорю про пса, з яким треба щодня виходити на прогулянку. Я пояснила подрузі, що маю причини, я не можу взяти до себе собаку, нехай у себе вдома тримає. Але подруга сильно образилася. Сказала, що раз у мене вистачає грошей на їжу для дітей, то для пса вже точно вистачило б. А тут уже я образилася. Навіщо вона порівняла моїх дітей із собаками та взагалі поставила їх на один рівень. Тепер у мене зникло бажання з нею спілкуватися.