Коли у мого брата наро дився син, вся наша родина та родичі були на сьомому небі від щастя. Справа в тому, що його дружина – Оксана – довго не могла заваrітніти, і ось у неї нарешті все вийшло. Тимофій народився гарним та здо ровим. Але йшли роки, і брат із сином віддалялися. Я не міг збагнути, що відбувається. Адже коли я приходив до них додому, племінник дуже добре спілкувався зі мною.
Я не усвідомлював, на що вічно нарікає мій брат. Ігор не справлявся із сином ще з пелюшок. Він навіть спати не міг укласти. Ми довго заспокоювали брата, говорили, мовляв, ще навчиться. Але брат брав у руки сина – і той починав nлакати. Оксану теж дратувало все це. Вона навіть ходила до nсихологів, аби зрозуміти, у чому nроблема. Але спеціалісти просто розводили руками. Залишалося тільки чекати.
Одного разу лють Ігоря перейшла всі межі. Він не впустив мене в квартиру, сказавши, що ревнує до своєї дитини. Якось Ігор зажадав від дружини зробити тест на батьківство. Ми не могли повірити в те, що брат остаточно божеволіє. Оксана дуже образилася, але тест таки зробила: 99 відсотків батьківства. Як би там не було, вся ця ситуація залишається загадкою не лише для Ігоря та його дружини, а й для всіх родичів. Я порадив братові просто терпіти.