Ми з Галиною одружилися дуже молодими. Їй тоді було шістнадцять років, мені сімнадцять. Обожнювали один одного. Я її на руках носив. Буквально. Коли Галі виповнилося 20, вона зачала. Я так очікував цього малюка, дні вважав, коли ж я стану батьком. Але реальність, як відомо, штука непрогнозована. У мене з’явилися на світ хлопчики-близнюки. Я був дуже щасливий, це неможливо передати словами. Весь світ для мене став чудовим. Любляча дружина, пара синів. Але коли моїм дітям виповнилося десять років, наші з Галіною взаємини почали погіршуватися. Вона буквально охолола до мене, будь-якого дня могла не приходити вночі додому або притягтись у п’яному вигляді.
Я дізнавався, де вона пропадає, але у відповідь отримував докори, що вона теж жінка і хоче розважитися з подругами. Я суб’єкт за своєю натурою не ревнівий, та й дружині вірю, тож тему швидkо закрили. Плюс ніяких доказів у її невірності у мене не було. Та ще на службі тоді був завал, а я здобувач у родині. Коли дітям виповнилося одинадцять, мені подарували черговий сюрприз. Просто, повернувшись якось з роботи, я побачив, як дружина і хлопчики, зібравши речі, йдуть з дому. Виявилось, що я зрадив Галині. Так мені син сказав.
А другий лише підтвердив, що вони переїжджають жити до «іншого дядька». Зрозуміло, я звернувся за роз’ясненнями до Галини. – Це ти у всьому ви нен! Забув про мене. Ігнорував. Підштовхнув мене в чужі обійми. Але чи не могла я їм сказати, що це я зрадила тобі? Ось так, сама зрадила а цапом-відбувайлом зробила мене. І дуже барвисто та переконливо розповіла про це нашим дітям. Так переконливо, що вони анітрохи не засумнівалися у істинності її слів. Я одружений другим шлюбом. Синам по вісімнадцять, і вони досі впевнені, що це я зрадив їхню матір…