Моєму сину 31. Рік тому він познайомив нас зі своєю 26-річною дівчиною, а в серпні відбулося їхнє весілля. З невісткою нам, здавалося, пощастило, адже вона сама була досить самостійною дівчиною; мала своє помешкання: двокімнатну квартиру, подаровану батьками на 20-річчя. Сама Юля не працювала, але їй і не треба було цього робити, адже мій син її повністю забезпечував. Незабаром ми постали перед одним неприємним фактом щодо Юлі. Син якось ненароком навіть сказав, що він збирається брати кредит і купити квартиру, адже Юля категорично проти жити з чоловіком у її будинку.
Мій син не альфонс, як можна подумати після цього висловлювання. Він дуже самостійний хлопець, працювати почав уже у 16-ть, а в нас і можливості не було забезпечити його якимось стартом. У студентські роки син винаймав кімнату сам, а після випуску став винаймати двокімнатну квартиру з другом. Наші пропозиції допомогти син не приймає: хоче зробити все сам, як завжди.
Він заробляє чимало грошей, виплачуючи кредит, голодним точно не залишиться, але якось не хочеться, щоб він вліз у ці справи. Та й позиція невістки мені незрозуміла. Син же не просить переписати на нього частку чи ще щось… вони могли б жити в її будинку, а гроші на кредит і на ремонт нової квартири витратити на щось інше… Не подобається мені все це…