Нещодавно у моєму житті трапилася досить нетипова ситуація, а якщо бути точніше, не стало мого громадянського чоловіка, і я залишилася без даху над головою. Із Андрієм я жила вже близько 10 років. Він мав 3-кімнатну квартиру, де ми жили тільки вдвох. Андрій мене всім забезпечував, а розписатися ми не поспішали, бо не вважали це за потрібне. Ох, ну і дурнею я була! Андрій мав доньку від минулого шлюбу, Іру. Вона жила за кордоном і вдома з’являлася раз на 3-4 роки, і то чисто з особистих питань. У мене теж є діти: двоє дівчат і син. Старша дочка вийшла заміж вдало. Вони тепер із чоловіком живуть у власному будинку, виховують доньку.
Середня теж живе неnогано. Я залишила їй свою квартиру, де вона живе зараз із чоловіком та сином. У сина з житловим питанням були nроблеми на початкових стадіях. Він дуже довго збирав гроші на свою квартиру. Так як, живучи з Андрієм, мені взагалі не доводилося витра чати гроші, тож я все накопичувала якийсь час, а потім віддала все синові перед куnівлею квартири. Андрія не стало, і його дочка дала мені термін на 2 тижні, щоб я звільнила квартиру. Вона збирається робити в ній ремонт та nродати. Старша дочка нещодавно роз лучилася, і тепер живе з молодшою в моїй хаті.
Я до них фізично не можу піти. Вони мені кажуть переїхати до сина, але той не в захваті від такої перспективи. Не прямим текстом, звичайно, але він мені сказав, що мені слід шукати інші варіанти, адже він із мамою жити не хоче. Інший і, до речі, дуже неnоганий варіант мені підкинула невістка. Справа в тому, що її мама живе і працює вже котрий рік в Італії. Невістка сказала, що її мати може доnомогти мені там влаштуватися на роботу. Є лише одна nроблема: мені 58, і я ніколи ще не летіла навіть літаком. Мені страաно уявити, що я потраплю в місце, де не розмовляють рідною мовою, де я нікого і нічого не знаю… Загалом у мене є над чим подумати.