Коли я зі свекрухою тільки познайомилася, вона зустріла мене дуже радо. На її обличчі сяяла широка посмішка, а стіл був гостинно накритий. І хоча я дуже переживала перед знайомством з ріднею чоловіка. Тут всі мої страхи зникли. Знайомство пройшло дуже добре. Я відчувала себе дуже комфортно в компанії Алли Ігорівни та Василя Івановича. Коли час став хилитися до вечора, я стала збирати свої речі. Перед виходом гаряче подякувала за теплий прийом.
Ми спустилися до машини. Міша повинен був відвезти мене додому. Вже в машині я виявила, що забула в будинку батьків Міші свій гаманець. – Ну я тоді почекаю тебе в машині, а ти сходи і забери. Я кивнула. Коли я піднялася на потрібний поверх, почула гучні голоси з квартири. Я не підслуховувала спеціально, просто вони дуже голосно говорили. – Ти бачив у що вона була одягнена? – Сміялася свекруха,-це ж якісь лахміття! Я впевнена, що наш син ніколи на такій дівчині не одружиться. Це скоріше за все просто тимчасова розвага.
Вона мені від слова зовсім не сподобалася. Упевнена, що і в господарстві вона повний нуль. Я була схвильована тим, які можуть бути лицемірні люди. Вона в обличчя мені посміхалася, говорила приємні слова і компліменти, а насправді так думала про мене. Ось тепер я не впевнена, що при такому розкладі можливо, щоб у нас склалися хороші від носини. Я просто мовчки зайшла в будинок, забрала свій гаманець і пішла. Ми з моїм хлопцем думаємо наступне: якщо ми все-таки одружимося, я зроблю все, щоб якомога менше взаємодіяти зі свекрухою.