Мій син одружився чотири роки тому. Я була до весілля знайома з Жанною, думала, що моєму синові пощастило, тому що дівчина вона була розважливою і спокійною на відміну від дружини мого старшого сина. З першою невісткою мені так і не вдалося побудувати добрих стосунків, вона якась шалена. Їй, що не скажи, вона може перевести на сkандал. У мене від неї болить голова, тому спілкуємося ми лише у свята. А Жанна дуже хороша дівчинка, вона навіть любила питати в мене якісь поради по дому. Я їй допомагала, але так, щоби не набриднути. Все ж таки потрібно розуміти свої рамки, мені не хотілося ставати повчальною свекрухою. І ось Жанна завarітніла, всі 9 місяців вона проходила добре, чудово почувалася.
Після по логів Жанна трохи змінилася, стала якоюсь нервовою. Але це і так зрозуміло, все ж таки гормони змінюються. Але минуло кілька місяців, а Жанна не ставала колишньою. Найяскравіше, що в ній змінилося – вона стала просто схиблена на своїй дитині. Це насамперед позначилося на стосунках мого сина та онуки. Жанна не дозволяла своєму ж чоловікові брати доньку на руки, гуляти з нею в колясці, взагалі хоч якось контактувати з дитиною. На запитання – чому? Жанна відповідала, що чоловік все робить не так, він неправильно тримає доньку, не так з нею поводиться, а якщо з нею щось трапиться, то що ж тоді буде.
Своїми обмеженнями на спілкування з донькою вона відбила всяке бажання взаємодіяти з дитиною у чоловіка. Через два роки, коли Жанна трохи заспокоїлася, вона почала сама просити чоловіка погуляти з донькою. А він тепер відмовляється, ні в яку не сидить із дитиною, відповідає так: – Я не вмію і не знаю, як із дітьми поводитися. Сама Жанна створила проблему, от нехай тепер сама з нею справляється.