Юля завжди уникала верхніх полиць у поїздах, воліючи лише нижні. Через роз’їзний характер роботи вона часто їздила країною і вже навчилася знаходити зручні квитки, ретельно плануючи свої маршрути. Цього разу вона заздалегідь, за два тижні, придбала квиток і тепер зручно влаштувалась у купе, готуючись до довгої дороги. Зазвичай її рятували аудіокниги та новини, але цього разу сусіди купе запропонували їй незвичайну «розважальну програму». Щойно потяг рушив, як у купе розгорівся конфлікт. Молода мама з однорічною дитиною відразу звернулася до чоловіка, що сидів навпроти: — Ви могли б поступитися нижньою полицею? Я їду з маленькою дитиною, — почала вона, дивлячись на супутника. — Вибачте, але я навмисне взяв це місце. Тільки так мені зручно мандрувати, — стримано відповів чоловік. — Ви просто впираєтеся! Молодий, здоровий, хіба вам важко залізти на верхню полицю?
— не вгамувалася жінка. — Я міг би подумати про це, якби мене нормально попросили, але ви вже почали з докорів. Тому, на жаль, нічого міняти не буду, — спокійно, але твердо парирував він. Юля спостерігала за цим діалогом, намагаючись не втручатися. Здавалося, ситуація тільки розпалювалася. Жінка продовжувала наполягати: — Вам байдуже, а мені з дитиною незручно! Це просто не по-людськи! — Мені теж є справа до моєї зручності, – незворушно відповів чоловік. — Я не збираюся виправдовуватись за свій вибір. Не досягши бажаного, молода мама переселилася на верхню полицю, але довго там не протрималася. Її невдоволення прорвалося знову: — Мені незручно годувати дитину, та й взагалі страшно, що вона впаде, — поскаржилася вона, дивлячись уже на Юлю. — Добре, давайте я поміняюся з вами, – неохоче запропонувала Юля. — Правда, не знаю, як дертися нагору, але розберемося. — Не треба! — різко відрізала жінка. — Поки цей чоловік сидить і навіть не намагається запропонувати свою допомогу, я нічого не змінюватиму. Чоловік лише похитав головою, помітивши:
— Це вже не про полицю, а про ваше бажання довести свою правоту. Жінка голосно зітхнула і на якийсь час замовкла, але незабаром знову знайшла привід для сварки: — У вас навіть совісті немає! Лежить на своїй полиці у взутті. Хіба не можна було роззутися? — Це не ваша справа, — суворо відповів чоловік. — І я не збираюся більше брати участь у цьому обговоренні. Незважаючи на спроби закінчити розмову, сусідка постійно вставала, бурчала, виходила в тамбур і голосно скаржилася по телефону на «нахабного попутника». Юля, стомлена від шуму, намагалася відключитися від того, що відбувається, але ні музика, ні заплющені очі не допомагали. Зрештою чоловік помітив: — Схоже, поспати нам цієї ночі не судилося. Вранці перед виходом молода мама шумно збиралася, навмисно намагаючись розбудити сусідів. Залишаючи вагон, вона обернулася і кинула чоловікові: — Бумеранг обов’язково повернеться, і ви отримаєте по заслугах! — Гарного вам дня, — спокійно відповів він, не відриваючись від телефону. Коли вагон спорожнів, Юля звернула увагу на свого супутника.
Чоловік акуратно склав ковдру, потім допоміг собі руками, спустивши ноги на підлогу. Тільки тоді Юля помітила, що одна з його ніг — протез. — Будь ласка, не дивіться на мене з жалем і не робіть висновків, — спокійно сказав він. — Я звичайна людина, і мені не потрібні особливі умови. — Але чому ви одразу не сказали? – Здивувалася Юля. — Може б, ця жінка заспокоїлася б. — Не хотів цього робити, — знизав плечима чоловік. — Зрештою, я міг би поступитися, якби вона поводилася інакше. Але я не терплю хамство. Юля була вражена його стійкістю. Її власні проблеми, які раніше здавалися такими значними, раптом втратили свою важливість. Чоловік, незважаючи на фізичні обмеження, залишався сильним та впевненим у собі. А молода мама, на думку Юлі, не так зазнавала труднощів, як створювала їх для оточуючих.