Ірина зупинилася у дверях і остовпіла, побачивши, що її квартира майже порожня. Жінка в тривозі сіла на стілець біля входу і здивовано оглянула коридор. Хтось, поки її не було, забрав майже все, навіть стару шафу. Вся побутова техніка, включаючи холодильник та телевізор, зникла. З меблів майже нічого не лишилося. Лише старий стіл та двоспальне ліжко з дитячим диваном. Прийшовши до тями, Ірина вирішила викликати дільничного, але спершу зателефонувала чоловікові, щоб дізнатися, що робити. Роман відповів з третього разу і, не давши жінці сказати ні слова, нахабним тоном заявив: — Я забрав усе, що купили на мої гроші! — Ти все забрав? — здивовано спитала Ірина. — Чому? Куди це ти все забрав? — Я пішов від тебе. Хіба ти нічого не зрозуміла? — хитро засміявся Роман.
— Як пішов? Куди? — Жінка насилу сприймала слова чоловіка. — До іншої. Ти мені набридла, Ірино. Ти мене не влаштовуєш ні як жінка, ні як господиня. — Чому ти раніше мені нічого не казав? — розгублено спитала Ірина, не вірячи своїм вухам. — Ну от зараз сказав, — засміявся Роман. — Тож задовольняйся цим. — Як ми житимемо з дітьми? У нас тепер порожня квартира. — Мені байдуже, — посміхнувся Роман. — Прощавай. Ірина слухала короткі гудки у слухавці, не вірячи, що її чоловік за десять років спільного життя так вчинив. І не тільки з нею, а й з дітьми, забравши все, що вважав за потрібне. Його зрада стала особливо болючою з огляду на те, що вона ще продовжувала виплачувати іпотеку. Ірина з гіркотою подумала, що не впорається з таким тягарем. Спочатку їй було неймовірно тяжко. Вона навіть почала думати про те, щоби завершити всі ці страждання. Але її утримували двоє дітей та мама, яка вчасно прийшла на допомогу.
Свекри, дізнавшись, що син пішов від дружини, відразу ж зреклися її і онуків. — Якщо Роман не живе з тобою, ми не будемо допомагати! — зневажливо заявила свекруха. Ірина й так не сподівалася на їхню допомогу, адже раніше вони теж не намагалися допомагати. Через деякий час Ірина дізналася від спільних знайомих, що Роман одружився з тією дівчиною, до якої пішов. Три роки знадобилося жінці, щоб витягти себе та дітей з важкої ситуації. Вона майже не згадувала про колишнього чоловіка та його родину, як раптом вони самі нагадали про себе. — Привіт, невістко! — зателефонувала Ірині свекруха. Ірина одразу ж напружилася. Три роки Ольга Василівна не дзвонила їй, і тепер вона раптом вирішила зв’язатися. Не було жодних сумнівів, що свекруха не відчула провину за сина і не збирається пропонувати свою допомогу.
— Здрастуйте, — відповіла Ірина сухо, не бажаючи показувати, що її насторожив цей дзвінок. — Як справи? — поцікавилася Ольга Василівна, хоча за тоном було зрозуміло, що її зовсім не хвилює. — Все чудово! — Рада за тебе. Я ось чому дзвоню, — вирішила перейти до справи свекруха. — Ти знаєш, що з Ромчиком сталося, коли він повертався додому машиною? — Ні, не знаю, — холодно відповіла Ірина. — Не погано б іноді цікавитись життям свого колишнього чоловіка, — з осудом сказала Ольга Василівна. — Мені це не потрібно. — Твій чоловік тепер тяжко хворий, — з надривом сказала свекруха. — Йому потрібен догляд. — Співчуваю, — у голосі Ірини звучала явна байдужість. — Але нагадаю, що він мій колишній чоловік. — Навіщо мені твоє співчуття? Забери Романа до себе та доглядай його! — Наказним тоном сказала Ольга Василівна. — З чого раптом? У нього є нова дружина, нехай вона і піклується про нього, чи ви, — запропонувала Ірина.
— Катя його покинула. Коли він ще був у лікарні, ця негідниця зібрала речі й поїхала, — пробурмотіла свекруха. — Тоді щиро співчуваю вам, — стримуючи усмішку, відповіла Ірина. — Не кажи мені нічого, забери Рому до себе! — Ні! — Май совість, у вас же двоє дітей! — вирішила свекруха перейти на важливіше. — Коли ваш син три роки тому виніс усі речі з квартири, він про дітей взагалі не думав, то чому тепер я маю про нього думати? Як колись сказав Роман, мені яка справа, — парирувала Ірина, в глибині душі радіючи, що її колишній чоловік отримав те, що заслуговував. Розмова з Ольгою Василівною закінчилася тим, що свекруха вилаяла Ірину і кинула слухавку. Ірина дізналася, що жінка забрала Романа до себе, але довго з ним поратися не захотіла. Через місяць, не витримавши навантаження та відповідальності, Ольга Василівна відправила сина до спеціалізованої установи та повністю виключила його зі свого життя. Свекруха скаржилася родичам, що вчинила так, бо сама стара і немічна, щоб доглядати Романа, а ось його колишня дружина могла б взяти його до себе.