Після 35 років шлюбу я й уявити не могла, що мій чоловік може так вчинити. Випадково натрапила на листування у його телефоні. Якби не цей випадок, хто знає, скільки тривала б ця брехня. Якби я була молодша на років 15, не сумнівалася б ні хвилини: зібрала б речі чоловіка, виставила за двері, і на цьому все. Але зараз нам обом за 60. Які драми у такому віці? Розлучення в такі пізні роки здається мені нерозумним рішенням. Зараз я думаю, чи варто ставити крапку у наших відносинах. Григорій завжди був для мене найкращим чоловіком. Ми зустрілися, коли були молоді та безтурботні. Він доглядав мене, носив на руках. У нас були щирі та взаємні почуття. Потім весілля, діти – наша гордість. Дочка Ірина вже заміжня, син Олексій закінчує університет. Останні 3-4 роки ми з Григорієм жили вдвох. Спочатку це було незвично, але потім ми звикли. Не було у й нас сварок з дрібниць, все йшло гладко. До одного моменту.
Поки я випадково не побачила, що мій чоловік листується з іншою жінкою. Це сталося зненацька. Я не маю звички перевіряти чужі речі. Але тоді він залишив телефон на столі, а екран засвітився. І я побачила повідомлення від якоїсь Марини. Це повністю змінило моє сприйняття. Я не стала влаштовувати скандали, просто вирішила поговорити з ним. Григорій сказав, що це його однокласниця і між ними нічого немає. Він запевняв, що його помилка була в тому, що він не згадав про неї раніше. Начебто вона нещодавно повернулася з-за кордону, і вони почали спілкуватися. Але мені щось нагадувало, що все не так просто.
Я прикинулася, що повірила. Поступово підозри затихли, але потім все повторилося. Марина не зникала з його життя. Навпаки, вони почали зустрічатися частіше. Я вирішила дізнатися правду і поговорила з сестрою чоловіка. Те, що я дізналася, вразило мене. Жодної Марини вона не знала. Вони не вчилися разом, не мешкали в одному дворі, вони не перетиналися в університеті. Григорій збрехав. Навіщо? Екстріму на старість захотілося? Мені було прикро. Я завжди вважала, що прийняла б будь-яку правду, але брехню терпіти не можу. Що робити далі? Будь-яка розумна жінка на моєму місці зібрала б речі та пішла. Але мені нема куди йти.
Залишати свій будинок я не хочу. Та й навіщо? Григорій – мій єдиний чоловік, іншого в мене ніколи не було. Поки що я збираюся поговорити з ним ще раз. Страшно, звісно, але інакше ніяк. Якщо він справді весь цей час мені брехав, я не знаю, як переживу цю зраду. Ніколи не подумала б, що в такому віці зіткнуся з такими проблемами. Можливо, сестра помилилася, чи Марина з’явилася в інший період його життя. Не можна руйнувати все, доки стане зрозуміла правда. Якщо він зізнається, мені простіше прийняти це. Але якщо він таки зраджував… Можливо, 60 років – це не кінець. Можливо, у мене є шанс змінити свою долю. Ніколи не знаєш, де знайдеш, а де загубиш. А як би ви вчинили на місці цієї жінки? Що б ви їй порадити?